література в період застою

УКРАЇНА В ПЕРІОД НАРОСТАННЯ СИСТЕМНОЇ КРИЗИ РАДЯНСЬКОГО ЛАДУ (друга половина 60 — перша половина 80-х років). ЛІТЕРАТУРА і МИСТЕЦТВО. Розвиток літератури і мистецтва в добу «застою» був досить динамічним, однак майже повністю контрольованим відповідними партійно-державними структурами. Переважна більшість українських письменників прислуховувалася до рекомендацій компартійних ідеологів. Творчість їх не витримала перевірки часом і забута. Пам'ять залишилася про тих, хто засобами художнього слова протестував проти русифікаторської політики компартійно-радянської олігархії і сприяв піднесенню.

Період застою чи Епоха застою (рос. Пери́од засто́я, Эпо́ха засто́я) — політичне кліше, що використовується для позначення одного з останніх періодів існування СРСР. Чіткого та обґрунтованого визначення початку та кінця періоду застою в джерелах немає. Зазвичай застій пов'язують з ім'ям Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964–1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис. Кінець періоду застою умовно припадає на початок розпаду СРСР.

Стан забезпеченості товарами та послугами жителів України у 70-80-х роках. Житлове будівництво. Стан медичного обслуговування. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури. Стан освіти і культури. Поглиблення ідеологізації, русифікації та денаціоналізації навчального процесу. Література і мистецтво: розвиток і застій.

Українська література підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання - зовнішнє незалежне оцінвання з української літератури - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 60-90-х років ХХ століття. 60-ті pp. XX століття в СРСР були роками так званої хрущовської „відлиги”. Це був період засудження „культу особи” Сталіна й деякої лібералізації радянського суспільства в 1956-1964 pp. Постійними репресіями, що відбувалися до Великої Вітчизняної війни, а після неї — у1947р., 1949р., 1951 p., було забезпечено цілковиту покору радянського народу владі. Арешт Берії в 1953 р. паралізував роботу КДБ.

Розвиток наукових досліджень, української літератури та проблеми українського мистецтва періоду "застою". Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексикон лідером КПРС та головою держави -М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років. Власна (офіційна на той час) назва цього періоду радянською пропагандою - «розвинений соціалізм». Звичайно застій пов'язують з ім'ям Генерального секрктаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964-1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис. Наука. Період, який ми назив.

Література. Логіка. Логістика. Період 1965-19.85 років дістав назву "застійного". Лозунг комуністичного будівництва залишився, але комунізм відсунули в неокреслене майбутнє. Сталіністи, які прийшли до влади, обрали тактику замовчування відомостей навіть про ті злочини, що стали надбанням гласності при Хрущові. Два десятиріччя партапаратної диктатури характеризувалися не застоєм, а досить інтенсивними процесами в усіх сферах суспільного життя. Вони мали негативний характер, оскільки економічні, політичні й національно-культурні проблеми суспільства, які вимагали термінового розв'язання, замовчувалися й заганялися у глибину.

Втрати літератури в роки “застою”. Активні виступи письменників проти підрізання національних коренів у культурі, за надання українській мові статусу державності, осягнення концепцій української національної культури. Активна участь письменників з кінця 80-х років у розгортанні боротьби за державну незалежність. Літературознавство 60-80-х років ХХ ст. Продовження періоду ідеологічного літературознавства в Україні. Політична та ідеологічна заангажованість, скованість наукової творчої думки. Узаконення вульгарним соціологізмом псевдонаукових положень про класовий характер художньої творчості, догм про партійність літератури, створення міфу про соціалістичний реалізм як світову естетичну систему.

З літератури безслідно не зникають художньо якісні твори, а з літературного процесу – провідні стильові чи ідейно-тематичні напрямки і течії. В. Дончик наголошує, що «період застою не слід прямолінійно проектувати як період застою і в літературі. Умови для розвитку літератури – це ще не сама література. Так чи інакше вони відбиваються на її загальному стані, інтенсивності її руху, кількості й різноманітності її звершень тощо, але літературний організм, як ріка, постійно шукає свій шлях, прокладає своє річище, незважаючи ні на що, утверджує себе.

Мета: розкрити суть періоду застою в СРСР; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичне явище в конкретних іс. Притому,в період коли потрібно було здійснювати радикальні зміни у всіх сферах життя суспільства .Але на це Брежнев був органічно нездатним. У нього не було ні уявлення про глибокі зміни,яких потребує країна,ні вміння розібратися у плані таких змін,нехай і підготовленим іншими,вірно оцінити і втілити в життя.

З бібліотек вилучалася література «націоналістичної» спрямованості. Відбулася заміна всіх керівників ідеологічних відділів ЦК КПУ та значної частини керівників відповідних структур обласних, міських і районних комітетів партії. В Україні період «застою» характеризувався подальшим зростанням видобувних галузей, розтринькуванням природних багатств, перетворенням багатьох місцевостей на зони екологічної небезпеки. Започаткована ще з дореволюційних часів однобічна орієнтація промисловості на так звані «базові галузі» призвела врешті-решт до того, що територія республіки забруднювалася відходами мінерально-сировинного комплексу вдесятеро інтенсивніше, ніж у Радянському Союзі у цілому.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період застою 1965—1985 рр.», дидактичні матеріали (біографії П. Шелеста, В. Щербицького, документи), Основні терміни та поняття: доба «застою», неосталінізм, український буржуазний націоналізм. Доба «застою» — це період від 1964 до 1985 р., який характеризується поворотом від реформаторства до консерватизму, суспільного та економічного застою. Робота з ОК «Етапи періоду застою». За П. Шелеста почали видавати значно більше україномовної літератури, періодики. На офіційних заходах наполегливо вимагав виголошувати промови українською мовою. 14. Боровся з дисидентським рухом (арешти і судові процеси 1965–1966 pp., процес над В. Чорноволом 1967 р. тощо).

Період 1964-1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі отримав образну назву «застій». Дана образна назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60-х – першій половині 80-х років, але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. «Застій» не передбачав припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 60-х років), реалізовувалися п`ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного порів.

Період 1964—1985 рр. в історії СРСР і УРСР дістав назву «застій». Генеральними секретарями ЦК КПРС у період «застою» були Л. Брежнєв (1964—1982 рр.), Ю. Андропов (1982—1984 рр.), К. Черненко (1984—1985 рр.). Першими секретарями ЦК КПУ були П. Шелест (1963—1972 рр.), В. Щербицький (1972—1989 рр.). Повернення брежнєвського режиму до методів сталінізму, відновлення жорсткого ідеологічного контролю над суспільними науками, літературою та мистецтвом, збільшення тиску на «інакомислячих» у період «застою» призвели до посилення опозиційного руху. Основними течіями дисидентського руху в Україні були національно-визвольна, правозахисна, релігійна.

Отставка Хрущева 1964 г. положение H.С. Хрущева стало критическим. Главная ошибка его деятельности заключалось в том, что его политика демократизации и обновления, подвергшая критике личность Сталина, oсуществлялась сталинской же командно-административной системой управления, осуществленные меры ее только усугубили. B обществе и партии росло разочарование результатами его порой странных и.

Період 1964-1982 (1985) рр. в історичній і публіцистичній літературі отримав образну назву «застій». Дана образна назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60-х – першій половині 80-х років, але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. «Застій» не передбачав припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 60-х років), реалізовувалися п`ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойног.

Період «Застою» В Срср — презентація з всесвітньої історії на порталі GDZ4YOU — з нами вчитись дійсно легко, відчуй це! . Період «Застою» В Срср Презентацію виконали учениці 11 Б класу Класичної гімназії при ЛНУ ім. І.Франка Тислюкевич Дзвіна та Паськович Вікторія. Слайд #2. Зміст: Визначення Передумови та початок: Економіка Зовнішня політика Внутрішня політика Ідеологія та культура Рівень життя Кінець періоду «застою» Мета: зрозуміти та розшифрувати головні причини занепаду радянської економіки. Розглянути всі аспекти життя «застарілого» типу суспільства. Київ у період «розвинутого соціалізму». Слайд #3.

Презентація дає змогу на основі різних джерел інформації: охарактеризувати й пояснити основні чинники, особливості й тенденції розвитку культури другої половини 60-х — середини 80-х pp. XX ст.; визначити власну позицію учнів щодо питання про системну кризу радянського суспільства, встановити зв’язки між цими процесами та особливостями політичного життя й суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя в Україні. Презентація на урок Історія України скачати.