рідна мова це невід'ємна частка батьківщини

Рідна мова — це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Та наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв'язує її з сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють перегорнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв'язком, що з'єднує усі покоління народу в одне велике історичне жи.

Рі́дна мова — мова, яку людина засвоює з раннього дитинства без спеціального навчання; мова, якою людина мислить. Переважно — це мова батьків. Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові. В міжетнічних родинах можуть бути вживані дві або чотири рідні мови. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови. Рідна мова — одне з найважливіших понять.

Рідна мова — це невід'ємна частина рідного краю. Це душа народу. Звуки рідної мови чує й сприймає дитина ще з колисковою, яку співає їй мати, і супроводжує мова дитину протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас. І хоч протягом усієї нашої історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання.

Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість. Мова – це характер народу. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом.

Рідна мова - це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент . Мова - історія народу Мова - це характер народу, його національні звичаї. Мова - засіб художнього зображення навколишнього світу. Мова - це найкращий засіб спілкування Мова - бездонна криниця мудрості народної. Слайд 5. І у людей на Землі різна мова, Кожна на лад свій звучить.

І це не тільки тому, що цією мовою, засвоївши її змалку, користується повсякденно, а й тому, що рідна мова — це невід’ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші і найніжніші струни людської душі (За Б. Антоненком-Давидовичем). Підсумки. Рефлексія. Вправа «Незакінчене речення». — Я добре засвоїв(-ла). — Мені ще потрібно повторити. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Рідна мова починається з маминої колискової, з батьківського мудрого слова-поради, з пісні, з жарту, з любові. Вона вміщує в собі весь світ, який, сповнений дива, незвичайних почуттів та краси. Про українську ж мову ніколи не кажуть інакше, ніж як про вишневу, солов'їну, волошкову, калинову. Мова - безсмертя народу. Багато чого довелося витримати українському народові за усі роки існування. Та крізь усі нещастя та негоди він зумів пронести незаплямованою, живою свою рідну мову. Вона виявилася невмирущою, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе у ньому і з ним. А це означає, що через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.

Рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв’язує її з сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють перегорнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв’язком, що з’єднує усі покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Мова народу – .

Українська мова є мовою українського народу, а значить вона повинна бути рідною для кожного з нас, органічною частиною нашого єства. Воістину справедливі слова В. Сосюри: «Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема». Так розпорядилася доля, що багато українців як на Батьківщині, так і за її межами не мали можливості опанувати рідну мову. Рівень розвитку рідної мови - це показник духовності народу, бо саме у словнику відтворюється світорозуміння та світосприйняття народу. Отже, обов’язок кожного українця - знати і берегти рідну мову. Для людини, яка не розуміє значення рідної мови, вмовкає українська пісня, дума, легенда.

Рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв’язує її з сучасниками. У ній чується голос предків, відлунюють перегорнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв’язком, що з’єднує всі покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Мова народу – .

Справді, національна мова - це здобуток культури, духовної діяльності певного народу, а одночасно й здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом вони - витвір світового колективного людського розуму. Мова й пісня - дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, аніж свої кордони. Втративши кордон чи державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи: вона втратиться на віки вічні. Її цінність немає з чим порівнювати, їй не можна прищепити чуже серце, уселити чужу душу. Силою примушувати народ зрікатися рі.

Рідна мова – це все: невід'ємна частка Батьківщини, і голос народу, і чарівний інструмент. На його звуки відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Вправа «Творче конструювання». Отже, високу культуру мовлення медика визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий етикет. Слово вчителя. Від того, настільки правильно і доречно дібрані слова, залежить точність і виразність мовлення медичного працівника.

Виховувати любов до Батьківщини, рідної мови. Матеріал: клубочок для подорожі; квіти із завданнями на пелюстках; скринька з літерами; твір В.О. Сухомлинського “Чванькувата буква” зі збірки “Чиста криниця”. Хід заняття. Нехай мовний віночок, сплетений з чарівних квітів, нагадуватиме вам про цікаву мандрівку. Завжди пам’ятайте, яким величезним подарунком людині є мова. Тож намагайтеся розвивати вміння говорити нею правильно, гарно, збагачувати свій словниковий запас, учіться чітко, стисло, зрозуміло висловлювати свої думки, адже наша рідна українська мова дуже багата, гарна, мелодійна. Вона завжди допоможе точно передати будь-яку думку, будь-який настрій.

Рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв’язує її з сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють перегорнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв’язком, що з’єднує усі покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Мова народу – .

Рідна мова. Микито, рiдний брате!. будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу… Нехай же я хоч через папiр почую рiдне слово… Ще раз прошу, напиши менi письмо, по-своєму, будь ласкав,–а не по-московському. Твiй рiдний брат Тарас Шевченко. Єдиний скарб у тебе – рiдна мова, Заклятий для сусiднього хижацтва. Вона твого життя мiцна основа, Певнiша над усi скарби й багатства. П. Кулiш. 1. Рiдною мовою належить уважати мову своєї нацiї, мову предкiв, яка пов’язує людину з її народом, з попереднiми поколiннями, їхніми духовними надбаннями. “До основних квалiфiкацiйних якостей громадянина входить активне володiння рiдною мовою” (У. Аммон). 2. Нормальним є, коли рiдну мову дiти засвоюють вiд батькiв.